Головна » 2009 » Лютий » 5 » 09-15 лютого 7516 (2009) року Велесовий тиждень
09-15 лютого 7516 (2009) року Велесовий тиждень
11:45
Велесовий тиждень, який іноді називали ще "Чортовим", бо "черти і різи" були своєрідним тайнописом, за яким Велесові внуки уміли ворожити і "чертити", тобто писати.
11 лютого 2008 року – Велике Свято Велеса. Вшановують Бога багатства, достатку й добробуту такою молитвою:
”Молимо Велеса, Отця нашого, хай потягне в небі коня Сварожого і хай
прийде до нас сурі вішати, золоті Кола вертячи! Бо то Сонце наше як
святе для домівок наших, і перед ним блідне лик вогнищ домашніх!”
(Велесова Книга). Випікають житній хліб, яким годують домашню худібку, варять пиво, освячують хліби.
Велес (Волос). Це один із найстаріших Богів, що вважається Богом
достатку. В договорі Святослава 971 р.: „Да імієм клятву от бога, в єго
же віруєм, в Перуна, і в Волоса, скотья бога" (Полное собрание русских
летописей) літописець називає Велеса "скотьїм Богом", тобто опікуном
домашніх тварин. Слово „скот" в давнину визначало взагалі багатство,
гроші при міновій торгівлі, тому Велес — це бог багатства і всякого
достатку, торгівлі, опікун купців, ніби лат. Меркурій. Олександр
Афанасьєв говорить про Велеса не тільки як про охоронця череди худоби
на землі, а й як про пастуха небесної отари хмар. Боян у "Слові о полку
Ігоревім" названий "Велесовим внуком", а це вказує на те, що Велес був
ще й Богом поезії та музики, тобто покровителем мистецтва, як і
Меркурій. Велес також наділяє найкращих з людей ведунським умінням і
чарівними якостями. Тому він є покровителем Волхвів, служителів Рідних
Богів, музикантів, поетів, співців.
У скандинавів Велесу
ідентичний Бог Вольсі, у чехів Velis почав означати "нечисту" силу. Так
само латинське Vels значить "біс". Оскільки литовське Velis - покійник,
а Vele - душі померлих, це дає підстави вважати, що первісно Велес був
покровителем духів Предків. Велес - зв'язковий світів живих людей і
покійних родичів.
Велесу як духовному опікуну і покровителю
хліборобства присвячували обряд "Велесової бороди" - під час жнив на
полі залишали незжатими кілька пучків колосся, і зв'язавши їх стрічкою,
клали до них хліб на рушнику як пожертву і подяку за добрий врожай. Ця
пожертво називалася сота,
тобто найменьша частина (символічна) від врожаю жертвувалася для цього
обряду. "Дамо десятину отцям, а соту - на Велеса" (Велесова книга)
(за Галиною Лозко "Українське Народознавство") зображення взято з http://claw.ru/a-legendy
