Стрибог (Посвистач, Позвізд) - Бог
Повітряного простору, від якого залежить погода.
Вшануйте його хлібом,
варениками, якими пригостіть чотирьох Вітрів біля води.
Стрибог. У Володимировому пантеоні поруч із Перуном
стояв кумир Стрибога, якого вшановували не менше, ніж Перуна. У "Слові
о полку Ігоревім" Стрибог згадується як Бог-родоначальник усіх вітрів:
"Се вітри, Стрибожі внуки, віють з моря стрілами на хоробрі полки
Ігоря...".
Це один із найстародавніших Богів у трипільців,
етрусків, римлян. У римлян він вважався Богом-винищувачем, Богом війни,
жорстокої битви і був відомий під іменем Сатурна. Назва цього небесного
грізного Бога, як вважають, походить від слова страта (стріті
- знищувати). Д. Шеппінг висловив припущення, що Стрибог є однією з
іпостасей Перуна - його втіленням у повітрі. Він, як і Перун,
пов'язаний зі Стрильцем та його атрибутами: стрілами й луком. Його
стріли летять за вітром, тому й Божество уособлює силу вітру.
Хоча, незважаючи на всю суворість вітру, він є не тільки творцем
негоди, але й творцем музичних мелодій. Адже саме "подих вітру" -
дихання, дмухання у найпростіші музични інструменти (сопілки, дудки,
ріжки) - створює музику.
Пізніше Стрибог отримав назву Позвізда, або Посвистача - покровителя погоди. Йому молилися щоб дав добру погоду на врожай.
Ім'я Стрибога залишилося у назвах сіл Стрибож (на Житомирщині), Стрижавка, Стрітівка (на Київщині). Найбільше назв із коренем Стр-
трапляється між Дністром і Дніпром. У Польщі є струмок Стрибог. Цей
корінь мають слова, які позначають швидкість: стріла, струмінь,
стріляти, стрімкий, стрімголов, стрічати.
Стрибог - Бог Вітру (вихору, бурі), покровитель погоди, Син Сварога (Сварожич).
(за Галиною Лозко "Українське Народознавство")
Стрибог
– у східних слов’ян був богом вітру, що народився із дихання Рода. Імя
його походить від древнього кореня «стрег», що означає «старший», «дядя
по татові». Таке значення можна зустріти в «Слові о полку Ігорева», де
вітри названі «стрибожими онуками».
Будучи повелителем вітру, Стрибог може викликати або припинити бурю чи будь-яке інше природне явище, пов’язане з вітром.
«Стрибог
разом з Перуном керує також громом і блискавкою. Перун і Стрибог –
брати. Сам же постійно живе в Окіяні-морі на острові Буяні і щодня
створює 77 вітрів, які роздуває на всі боки світла. Вітри ті можуть
річки висушити і скрушити ліси темні,» – йдеться в одному із
українських міфів.
Вітри,
особливо ті, що викликають смерчі, завжди були явищем таємничим.
Слов’яни заклинали смерчі, закликали на допомогу Перуна, кидали в них
ножі, камені, били палицями. Всі вітри – чи тихі, чи сильні, чи ласкаві
– всі вони діти і внуки Стрибога. Імена їх: Посвист, Сиверко, Подага,
Опівденик і Опівнічник.З іншого боку, у слов’ян відома концепція вітру як душі (духу).
У
день Стрибога, якщо дотримуватися усіх звичаїв, можна «накликати»
сніжну зиму та добрий урожай на другий рік. Для цього потрібно
«принести в жертву» вітрові стрічки, крупу, зерно, муку, кашу, хліб,
розкидаючи шматки за вітром в полі, і вимолюючи у нього снігу, котрий
білою ковдрою накриє ярові посіви і збереже їх для доброго урожаю.
Взято в шановного http://yatswish.livejournal.com/