|
9 березня 2008 (7516) року о 12.00 на Святилищі Сварога на Києвій Горі (вул. Володимирська, 2)
за участю Об’єднання Рідновірів України та Київської Федерації Бойового Гопака відбудеться
традиційне українське обрядове дійство, присвячене початку Нового 7516 літа, згідно Руського
літочислення, яке продовжиться відзначенням 194 річниці з дня народження Т. Г. Шевченка та
завершиться біля пам’ятника Великому Князю Київської Русі Святославу Хороброму на Пейзажній
Алеї урочистим обрядом Тризни по Святославу, який героїчно загинув 8 березня 972 (6480) р.
У програмі :
- Обряд обмолочення дідуха.
- Обряд поминання Предків та українських Героїв.
- Показові виступи козаків із давньою українською зброєю, такою, як
шабля, ціп, довбня, коса, батіг, келеп, бартка, палиця, серп. .
- Обряд Тризни-Тривіди*.
*Тризна-Тривіда — поминальні обряди руського народу (дослівно: три
знання, три відання): перше — про Богів, друге — про героїв, третє —
про Звичай нашого Роду. Цей величний Звичай має на меті зберегти
пам’ять про наших Богів і Героїв та встановити духовний зв’язок
поколінь. На Тризні запалють три вогні, що символізують три світи
(Богам — слава, Живим — здоров’я, Предкам — пам’ять). Під час славлення
на Святилищі — здійснюють три жертви, дві з яких віддають до Святого
Вогню: Богам — мед (вічність), Предкам — свіжий духмяний хліб
(духовність), а третя роздається людям, як святе причастя — мед і хліб
(хмільний напій, пироги, інша їжа). Колективна їжа, що споживається на
Тризні, символізує космічний лад, до якого одвічно прагне людська душа,
вона означає спілкування з Предками, які в час Тризни переходять з
минулого у теперішнє (з Нави в Яву), яке з їхнього погляду є майбутнім
(Правою). Наша пам’ять і вдячність покійним Пращурам допомагає їм
досягти Прави. Таким чином, Тризна поєднує всі три часи і три сфери
буття: Праву, Наву і Яву. Цим підтримується безкінечна спадкоємність
Світу і Роду, його вічність і незнищенність.
Полк Перуна живе у Сварзі вічно. Смерть воїна за Рідну Землю дає
йому безсмертя. Тут же згадуємо святі слава нашого Великого князя
Святослава: «Ліпше потятими бути, аніж полоненими. Мертві бо сорому не
мають» (Літопис Руський).
Після битви Мати-Слава прекрасною дівою ходить по полю, збираючи полеглих, яких торкнеться своїм золотим крилом, поцілує в
холодні вуста і піднесе свій золотий кубок, повний Води Живої.
«Пом’янемо тих,
що нашу землю Руську удобили,
і наших старотців,
які бо стратили сили за Русь
на тих бойовищах з ворогами нашими,
а кров їхня удобила землю нашу.
Сущі є Боги, які з Перуном ділячись,
накували мечі свої на ворогів наших.
Ми ж їм помолимось,
щоб стали нам в помочі!»
Велесова Книга, Священна Книга слов’ян.
Вічна слава!
8 березня 2005 року український народ вшановує пам’ять Великого
князя Київської Русі Святослава Хороброго. Цього року виповнюється 1033
річниця від дня, коли Великий князь загинув від рук печенігів,
підмовлених на це злодійство візантійським імператором.
Він, мужній воєначальник, «запорожець на престолі», вихований
руськими волхвами у Вірі Предків. Його Богами були Перун і Велес, яким
він присягав на вірність, і яких не зрадив. Мудрістю своєю Князь бачив
загрозу поневолення рідного народу. Аби не допустити цього, він життя
своє посвятив боротьбі з тими, хто зазіхав на руську землю і волю
руського народу.
Під предводительством Святослава хоробрі дружини воїнів Київської
Русі у 965 році розгромили хозарський каганат та примусили до миру
племена ясів та касогів, що жили на Кубані. І переможені вони були, і
стали платити Києву данину. У 968 році військо Святослава отримало
перемогу у важливій битві під містом Доростолом на Дунаї.
І стривожився візантійський імператор, і злякався він зростання
могутності Русі. І вирішив він підмовити болгар напасти на київську
дружину. Та дізнався про це Святослав і послав імператору грізне
попередження: «Іду на ви!» І хоч невелике було його військо, Святослав
перемагав у кожній битві і дійшов до столиці Візантії Царгорода, і став
під його стінами. І запросила Візантія миру.
Але не довго довелось Київській Русі жити у мирі. Знову почалася
війна з Візантією. І звернувся Святослав до воїнів своїх із такими
словами: «З хоробрістю предків і з тією думкою, що руська сила була
досі непереможна, будемо мужньо битися за життя наше… Або жити
переможцями або вмерти зі славою!»
Перезимувавши з невеликою дружиною на Дунаї, навесні Святослав
повертався додому. Підмовлені візантійським імператором або, по іншим
даним, варязькими князями, на руських воїнів у дорозі напали печеніги.
Із мечем в руці Святослав повів своїх воїнів у останній бій.
Святослав геройськи загинув у нерівному бою з печенігами на острові
Хортиця 8 березня 972 року. Наш священний обов’язок - пом’янути
славетного Великого князя Русі Святослава.
Його війни з християнською Візантією — свідчення високого патріотизму і турботи про долю Русі.
Пом’янемо його, побратими і посестри, за давнім звичаєм наших Предків. Вічна йому Пам’ять, і Честь, і Слава!
Хай воскресне в Україні-Русі хоробрий Дух Святослава!
Во славу Рідних Богів!
Во славу Предків!
Во славу України-Русі!
Інформаційний центр «Сварог»
Об’єднання Рідновірів України
Тел. (044) 2235747
Ел. пошта: svaroh@svaroh.info
www.svarga.kiev.ua , www.svaroh.info
Київська Федерація Бойового Гопака
Тел. (044) 3327747
М. +38 0679333244
Ел. пошта: info@hopak.kiev.ua
www.hopak.kiev.ua
Інформаційний центр «Сварог»
Об’єднання Рідновірів України
Тел. (044) 2235747
Ел. пошта: svaroh@svaroh.info
www.svarga.kiev.ua , www.svaroh.info
| 
