Живосил Лютий із програмою „Музика Правої Традиції”
15:13
9 березня в чернівецькому клубі “Автограф” відбулася неординарна подія
– акустичний виступ одного з найкращих українських бардів сучасності,
бандуриста та рок-виконавця Живосила Лютого із програмою „Музика Правої
Традиції”. Імпреза, присвячена 194-ій річниці з дня народження
українського Кобзаря – Тараса Шевченка, була організована за сприяння
Чернівецького осередку організації “Патріот України” та Чернівецької
станиці організації „Пласт”. Початок був запланований на 17:00, і
приблизно в цей час зал був уже повністю заповнений.
Строкатість відвідувачів вражала: послухати сучасного кобзаря
прийшли і представники патріотичних субкультур, і прихильники металу, і
футбольні вболівальники, юнаки та юнки з “Пласту”, сповідники Рідної
Віри, активісти низки правих організацій. Тобто жоден зі свідомих
українців не залишився в цей день удома, а прийшов послухати голос
правди. Загалом невеликий зал умістив близько 80 чол., багатьом не
вистачило місць і вони споглядали за дійством стоячи біля входу. Тим
часом місце на сцені зайняв Живосил, який цього разу виступав з
гітарною програмою.
Розпочав він свій виступ з декількох сумних козацьких пісень,
що налаштували публіку на мінорний лад. Хтось, можливо, навіть зронив
сльозу. Незабаром прозвучала культова, майже народна, річ “Крук”,
присвячена воякам УПА і відома кожному свідомому українцю. Зіграв
Живосил і відомі шлягери, вкрадені російськими виконавцями на кшталт
Малініна (насправді в оригіналі це українські пісні). Для неформальної
частини публіки був зіграний чудовий кавер на пісню німецького гурту
“Rammstein” “Sonne” під назвою “Сонце”, від якого молодь залишилась у
захваті.
Але це було лише початком виступу! Далі пролунала справжня
версія народної пісні “Їхали Козаки” під назвою “Їхали Хозари”. В
тексті йшлося про те, як довірлива дівчина Галя пішла гуляти з хозарами
(чи, як співав Лютий, представниками “демократичної національності”), і
ледь не погубила себе. Однак її врятували українські козаки, що
жорстоко розправились з чужинцями. Пісня – пересторога молодим дівчатам
та їхнім батькам. Її виконання викликало справжню феєрію серед
відвідувачів концерту, і приблизно в цей час атмосфера в залі нарешті
стала насправді братською та теплою, зник бар'єр між присутніми
українцями.
Підійшов час “язичницької” частини виступу Живосила – саме
цього публіка чекала з нетерпінням. “Сольба Богам”, “Утрання Бусово” і,
звичайно ж, “Меч Арея” – під час якого присутні встали і співали разом
із кобзарем. Також була виконана чудова пісня “Перуниця”. Здавалось, що
самі Боги були разом з нами під час виступу, радіючи, що вони не забуті
своїм народом. Харизматичність Живосила та вміння тримати публіку в
напрузі не потребують описання – той, хто хоч раз спілкувався з ним і
чув наживо його гру зрозуміють, про що йдеться.
Серед виступу Живосил представив спеціального гостя вечора –
онука легендарного Павла Скоропадського, останнього гетьмана України
Бориса Даниловича Скоропадського. Пан Борис виступив із коротким
привітальним словом до слухачів, подякувавши організаторам заходу з
організацій “Пласт” та “Патріот України” та виразивши своє захоплення
талантом виконавця, що було підтверджено бурхливими оплесками.
Далі за програмою були зіграні вже відомі пісні “Погоня За
Ясиром” та “Козацька” зі спліт-альбому з Межимиром Миколаївим “Щит
Перуна”. Не можна не згадати й про пісні на слова головного “винуватця”
вечора – Тараса Григоровича Шевченка: “Садок Вишневий” та річ на слова
з легендарної поеми “Гайдамаки”. Також прозвучали пісні на слова Івана
Франка – “Орії” та інші. Насамкінець було представлено декілька
абсолютно нових пісень, які Живосил грав вперше перед широкою
аудиторією, а також композицію, написану спеціально для цього вечора.
Вже попрощавшись та виразивши захоплення буковинською
публікою, Живосил виконав a capella дві пісні на слова Тараса Шевченка
– “Реве Та Стогне Дніпр Широкий...” та “Заповіт”, як це було прийнято
наприкінці зборів українських громад у XIX ст. Весь зал стоячи
підспівував барду. Це був абсолютний пік заходу та тріумф виконавця,
який своїм сталевим голосом утвердив перемогу правди над кривдою, життя
над смертю, звитяги над поразкою. Після майже тригодинного концерту всі
учасники дійства залишились із більш ніж піднесеним настроєм, який
даватиме молодим соціал-націоналістам наснагу до боротьби, надихатиме
до нових звершень. Немає жодного сумніву, що цей виступ був одним із
кращих на творчому шляху Живосила Лютого і надовго запам’ятається як
присутнім, так і виконавцю.
Написав Родослав Сівер
12.03.2008 http://www.viche-info.com/index.php?option=com_content&task=view&id=975&Itemid=11
