Писанки – пофарбовані або орнаментовані курячі яйця. Виготовлення писанок пов’язувалося з дохристиянським народним звичаєм зустрічі весни, пізніше – з Великоднем.
Цей вид народного мистецтва поширений у багатьох слов’янських народів, зокрема й українського.
Писанка //галунка// - символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості.
У міфах багатьох народів світу саме яйце є світотворчим началом. У слов'ян-язичників, на думку С.Килимника, писанки існували вже за часів антів - наших прародичів /ІІІ - VIII ст.н.е./ і були символом сонячного культу. Птахи - це вісники весняного воскресіння, Сонця, а їх яєчка - емблема сонця - життя, народження.
"Яйце птаха взагалі, - писав С. Килимник, - це зародень життя, символ бога сонця; воно в давнину символізувало - добро, радість, щастя, любов, достаток, успіх, прихилення добрих сил, захист людини від лихих сил" /Килимник С. Український рік… - Кн.2. - С.176/.
Дослідники вважають, що українська писанка має понад 100 символічних малюнків. Напр., кривулька знаменувала нитку життя, вічність сонячного руху. Кривулька або безконечник - це символ початку і кінця. Тригвер або триніг символізував, на думку одних, небо, землю і повітря, на думку інших - повітря, вогонь і воду, треті вважали його символом життя людини. Четверті трактували його як символ неба, землі і пекла. Символічне навантаження мала і кольорова гама писанки. Червоний колір усимволізовував радість життя, любов, жовтий - місяць і зорі, урожай; зелений - багатство, буяння рослинного світу, його воскресіння; блакитний - чисте небо, здоров'я; бронзовий - матінку-землю; чорний з білим - пошану до померлих родичів, їхніх душ та ін.

Із запровадженням християнства змінюється поступово і символіка писанки. Вона стала символом радості і віри у Воскресіння Ісуса Христа як символу всепрощення. Для писанок були характерні такі орнаменти: решітки, віконця, клинці, вітрячки, кошики, грабельки, зірки, хрестики, павучки.

Писанки використовували як опредмечений символ кохання, даруючи їх юнці. У народній медицині ними "викачували" хвороби. Свячені писанки закопували у землю /на високий врожай/, клали у домовину, у ясла для худоби. Лушпиння із писанки кидали "на щастя" на дах оселі та ін. джерело

Володимир Супруненко у книзі «Народини» пише: «У передхристиянському світі сонце уявлялося людям казковим птахом. Вороги світла, сили зла могли вбити птаха, але завжди він встигав знести яйце, з якого народжувався новий день. Головний у році великий день – це свято сонця, природи, що прокинулася після зими. Життя, яке зберігалося в яйці, потрібно було захистити від злих сил, тому тонку шкаралупу покривали фарбою і різноманітними знаками-символами. Пасхальні яйця називали крашанками і писанками. Мали вони і такі назви, як «мальованки», «дряпачки». Для фарбування яєць використовували відвари різноманітних рослин. Жовту і жовто-червону фарбу одержували з кори дикої яблуні, лушпиння цибулі, гречаної полови, горицвіта, звіробою. Синій колір давали сині мальви, сон-трава, ягоди бузини. При фарбуванні яйця обгортали шматками паперу чи тканини, міцно перев’язували нитками і хвилин двадцять варили у воді, в яку додавали трохи оцту. Візерунки на писанки наносили так: на шкаралупі гарячим воском наводили місця, які хотіли залишити у білими, і яйце занурювали, скажімо, у зелену фарбу. Потім покривали воском дільниці, які писанкар хотів бачити зеленими, і яйце кидали в іншу фарбу. У такий спосіб домогалися найрізноманітнішого поєднання кольорів і візерунків. Наприкінці крашанки пекли, і віск розтавав. Кольори, в які фарбували яйця, мали символічний зміст. Червоний – радість життя; жовтий – місяць, зорі, врожай; блакитний – здоров’я; зелений – воскресіння природи; чорний з білим – пошана духів. Кожний візерунок на писанці мав своє символічне значення. Талановиті писанкарі розмальовували писанки цілими сюжетами з життя птахів, тварин, людей. Пізніше писанки стали робити з дерева. У минулому столітті українські писанки побували на виставках у Парижі, Відні. І нині про гарного хлопчика чи дівчинку кажуть: «Ну, прямо, як писанка».

...Не встигла писанка відкотитися від села, коли її наздогнала дівчинка. "Я чула, як ти розмовляла з півнем, і хочу тобі дещо розповісти, - промовила вона.
- Одного разу я захворіла, бо довго гралася під дощем. Моя бабуся, яка багато знає і вміє, узялася мене лікувати. Вона частувала медом і відваром з гілочок сосни. Я дуже швидко видужала. Бабуся розповіла мені про трави, які лікують, і навчила мене зображати їх на писанках. Тепер я розмальовую писанки соняшником, гілочками сосни та верби. Такі писанки теж допомагають одужати. Я хочу, щоб ти розповіла про це всім добрим людям і щоб вони не хворіли, а якщо вже таке сталося, то щоб знали, як вилікуватись".
На цьому дівчинка попрощалася з писанкою й повернулася додому.



КАЗКА

Писанка

- Кудкудак! Кудкудак! Знесла яйце, як кулак! - закудкудакала курка на весь двір. Та гарне ж! Схоже на білий світ. Бо в світі сонце, а в яйці золотий жовток!

Під хатою на стільчику грілася проти сонечка бабуня Марія.

- Яйце? Та кругле, біленьке! Візьму його на писанку.

Вона поклала яйце в решето до інших – білих та кругленьких. Тоді розтопила ярого воску:

- Ходи-но Івасику, писанки писати! Взяла бабуня писачок. Р-раз! І - лягла на яйце гаряча лінія. Два! І - розкреслилось яйце навхрест.

- Бабуню, чуєте, бабуню - запитав Івасик, - що це за квіточка у Вас намалювалась?

- То, Івасику, не квіточка, то – знак сонечка золотого.

- Бабуню, чуєте, бабуню! - знов Івасик. - А що то за цяточки, крапочки навхрест поміж промінням?

- Не цяточки, Івасику, то чарівні знаки дощу.

Розписала бабуня писанку, пофарбувала її, і стала писанка гарна та барвиста!

Настав Великдень. Всі разом пішли до церкви, освятили пасочку з писанками. Бабуня Марія зібрала всіх своїх онучат й каже:

- Нате, онучата, по писанці, гайда викочуватись.

Покотив Івась свою писанку.

- А хто до неї докотити зуміє?

Котять діти писанками, на них вербички, хрестики, клинці-вітрячки, та вигадливі поясочки.

У небі сонце посміхається, розливає світло навкруги.

- Чи будеш ти, сонечко, увесь рік щедро світити? - питає в нього яйце-писанка.

- Буду, буду, бо на тобі мій таємний знак. Ти котишся – мене до землі принаджуєш!

- А чи будеш, дощику, землю поливати, землю напувати?

- Буду, буду, бо на тобі і мій знак магічний. Ти по землі котишся – мої струни-срібнодзвони до неї прив'язуєш!

Як на те нагодилася курка. Стала, видивляється на писанку.

- Що воно за яйце-райце, барвисте і зірчате? Мабуть самого сонця дитя. Я б такого зроду не знесла...

А писанка котиться по землі: то ж буде сонце, будуть дощі й роси, буде в світі щастя! Хто його шукатиме - неодмінно знайде.

Взято з надзвичайно інформативного сайту http://yatswish.livejournal.com/ Авторові особлива повага.