24
листопада - Свято
Богині Долі (дівоча посвята). Дівчата ворожать на подружжя, Вечорниці. Вагітні
жінки молять Богиню про добрі пологи. Вважають, що слов’янське ім’я Доляна надавалося дівчаткам, народженим у
цей період, і означає «долина дочка», тобто улюблениця Долі. Саме ж
ім’я Богині Долі означає «частка, частина».
Свято Долі, це одне з втілень Рожаниці, вона має інформацію про
майбутнє дівчини чи жінки, але не має енергії, щоб це майбутнє їй
показати. А жінка й дівчина має енергію, але не має інформації. Тому
вона пропонує Долі поспілкуватися з допомогою символічної мови, яку
створює сама. Наприклад, напередодні свята увечері дівчина бере
заготовлені заздалегідь листочки різних дерев і надає їм імена відомих
їй парубків. Так вона дає Богині Долі своєрідний код, за допомогою
якого Доля має відповісти на поставлене питання: “Доле, хто мій
суджений?” Потім названі листочки кладе під подушку, а вранці,
прокинувшись, дівка кличе малого хлопчика (братика чи сусіда) і просить
його витягти один з листочків. Так вона дізнається ім’я того, хто має
стати її чоловіком. Жінки, як правило, ворожать про майбутній добробут
родини, народження чи здоров’я дітей та чоловіка.
На вечорницях дівки ворожать з допомогою парних чи непарних
предметів (наприклад горіхів, кількох кроків, поясів тощо), чи будуть в
парі, чи ні. Кожна з дівчат обирає собі назву квітки, а коли приходять
парубки, одна з дівчат називає парубкам, які тут є квіти і пропонує їм
вибирати: яку парубок назвав, та дівчина має з ним танцювати на
вечорницях. Такий розподіл пар вважався волевиявленням Богині Долі. В
цей день дівки готували жертвопринесення Богині Долі у вигляді каші й
гукали: “Доле! Йди до нас кашу їсти!” Символіка каші, її зв’язок із
зерном вказує на походження цього обряду з Рожаничної трапези наших
Предкинь. Такі молодіжні вечорничні обряди побутують і нині серед
української молоді. В цей день також дівчина повинна поставити у воду
гілку вишні: якщо до Різдва Божича (зимового сонцестояння) вишня
зацвіте, то це означає, що Доля дає добрий знак, буде щасливе подружжя,
багато дітей, гарне здоров’я.
Християни намагалися всіляко замаскувати язичницьке свято Долі, яке
святкувалося молоддю наперекір церковним заборонам, тому надали йому
християнського забарвлення, поєднавши його з днем “христової нареченої”
(черниці Катерини), яка нібито отримала неземне щастя в символічному
шлюбі з Ісусом. Чи можна придумати абсурдніше пояснення, чому “свята”
Катерина мала б опікуватися шлюбом, народженням дітей, допомагати
породіллям під час пологів, якщо для черниці це вважалося
“оскверненням” і “найтяжчим гріхом”? Отож, пізнаймо наші Рідні Свята в
їхній первісній чистоті і в українській святості.
