*13
березня Неділя перед
Великоднем – Вербиця,
Bepбiє, Квітна неділя, Цвітна неділя. Славимо Вічне Прадерево
Життя. Освячення вербових гілок. Хльоскання дітей i дорослих вербовою
гілкою означає побажання здоров’я та росту.
Фантастичне оповідання "Нічний флангер" прочитало уже 80 людей, для мене це честь і задоволення. Може й Вас зацікавить? Читайте і пишіть відгуки!
Події оповідання
відбуваються в паралельній реальності, де Русь залишилась унікальною
сильною державою і розвинулась без чужої "допомоги" і чужинської
релігії. У цій історії парадоксально переплелись козаки і космічні
кораблі, міжпланетні перельоти і надлюдські здібності характерників,
відуни і іншопланетна загроза, не людське зло і героїчна самопожертва.
*07-13 лютого - Велесовий тиждень,
який іноді називали ще
"Чортовим", бо "черти і різи" були своєрідним тайнописом, за яким
Велесові внуки уміли ворожити і "чертити", тобто писати.
11 лютого – Велике Свято Велеса.
Вшановують Бога багатства,
достатку й добробуту такою молитвою: ”Молимо Велеса, Отця нашого, хай
потягне в небі коня Сварожого і хай прийде до нас сурі вішати, золоті
Кола вертячи! Бо то Сонце наше як святе для домівок наших, і перед ним
блідне лик вогнищ домашніх! ” (Велесова Книга). Випікають житній хліб,
яким годують домашню худібку, варять пиво, освячують хліби.
22 грудня - Різдво Божича-Коляди,
народжується молоде сонячне світло,
воно щодня прибуває й поборює темряву своїми ніжними прмінчиками, які
на весні оживляють Землю і всю природу. Закінчення Корочуна -
найтемнішої частини року. Разом із житнім снопом, Дідухом, входять до
нашої оселі Духи нашого Роду. На столі Дванадцять (або тринадцять)
страв, за числом місяців року. Першу ложку куті старійшина Роду
підкидає до стелі. "Дідів кутею пом'яніте і чаркою не обменіте".
Колядування. Колядки розповідають про Сотворення Світу. В кінці обряду
громада ділить священне причастя - Різдвянний Божичний коровай.
Велес
сходить по сонячному промінню на Землю і приносить зародки багатства,
врожаю, приплоду (згадаймо Діда Мороза з мішком подарунків) - це він,
наш Велес, якого треба гукати в цей день, саме так, як діти кличуть
Діда Мороза й сьогодні. З його приходом починається вивчення колядок,
підготовка до Різдва. "Це Велес Навчив Праотців наших орати землю і
злаки сіяти, і жати віна-вінча на полях страдних і ставити Снопа до
огнища, і чтити Його як Отця Божого!" - записано у Велесовій Книзі,
святій книзі нашого народу.
http://www.svarga.kiev.ua Картина Вітора Крижанівського
Магатма
Ганді всерйоз сумнівався у можливості індійської національної революції з метою
звільнення від британського панування. Основною перешкодою він вбачав релігійну
свідомість більшості народу. Виховані у звироднілій індуїстській традиції сотні
мільйонів поневолених не сміли повстати, бо вважали своє животіння кармічним
наслідком «гріхів» у попередніх життях. Тому Магатма проповідував сатьяграху –
ненасильство, за допомогою якого, сподівався, народ здобуде незалежність.
Магатма знав душу свого народу і не знав одночасно. Бо без зброї таки не
обійшлося. Зокрема, допомогло сало! Одного доброго ран
... Читати далі »
Зворожини, Осінні Діди. Поминальний День.
Громада літніх людей, навіть у холодну пору, варить куліш на лоні
природи, який споживають тут же, сидячи на землі. Вони знають, що скоро
"відправляться на Луки Сварожі", тому й свято назване
Сварожини-Зворожини. Завжди відмічається в суботу.
Вшановуємо Матір Славу - саме Вона є нашою Покровою, бо це Вона укривала руських воїнів на полях ратних Покровом своїх золотих крил:"Б'є крилами Мати-Слава і кличе нас, щоб ішли за землю нашу і билися за огнища племені нашого, бо ми є русичі!". Покровителями споконвіку вважалися ті Боги й Богині, які були рідними для народу - "по крові тіла" (Велесова Книга). Наші Пращури вірили в божественне народження русичів - дітей Сварога, синів Перуна, Дажбожих онуків... Це осіннє свято Матері-Землі. Вона в цей день вкривається, лягає спати на зиму.
*13
березня
Велес
сходить по сонячному промінню на Землю і приносить зародки багатства,
врожаю, приплоду (згадаймо Діда Мороза з мішком подарунків) - це він,
наш Велес, якого треба гукати в цей день, саме так, як діти кличуть
Діда Мороза й сьогодні. 
