Початок
серпня у наших далеких Предків називався Спасівкою. Свята Врожаю, які
побутували з давніх-давен в усіх хліборобських країнах, відзначалися
врочисто як прояв подяки Сонячному Богу за щедрі дари літа — плоди,
ягоди, овочі, злаки, мед тощо. Ритуали освячення плодів побутували
згодом і в античній Греції, і в Римі, і в Малій Азії, і в Єгипті. У
наших Прапредків обряди освячення плодів були відомі ще в часах
Трипільської доби (кінець VI — початок ІІІ тисячоліття до н.ч.). Свята
Спасу були присвячені Дажбогові, що дає життя. Вони припадають на
завершення основних польових робіт. Люди з вдячністю звертаються у
молитвах до Бога Спасителя, який так щедро обдарував новим урожаєм.
Свята Спасу поділяються на три частини: 1 серпня — Маковий Спас (Спас
на воді), 6 серпня — Яблучний Спас (Великий Спас), 16 серпня — Хлібний
Спас.1-й Спас МаковіяПершого
серпня, коли Перун починає зі своїми спасами холодити воду, народ
вшановує бога Маковія, повелителя Маку. Недарма в народі кажуть: "Нема
цвіту цвітнішого від маківочки, нема роду ріднішого від матіночки.”
Дехто, аби відьми не доїли корів та не приносили вроків, обсипав маком
обійстя. В
давнину у кожній родині висівали мак, а в цей день освячували квіти,
городину та криниці, бо саме на першого медово-макового Спаса вода має
велику живу силу, а кожна рослина, якщо до неї звернутися з гарними
словами, особливо, коли їх кажуть юнки або маленькі дітки, стане у
пригоді, вбереже від усякої напасті і додасть здоров’я. Хлопчики
та дівчатка робили собі букетики, плели віночки, бо саме в цей день дух
предків пробуджував у них найбільші почуття поваги до батьків і старших
людей, а ще — робив їх охайними та чесними. Букет має бути
різносортним: з чебрецю, чорнобривців, кудрявців, рути-м'яти,
васильків, нагідок та ін. Кожне зело в букеті виконує свій
символ-оберіг і до кожного господиня промовляє приказки, наприклад для
льону: "Рости вище по коліна, щоб в нікого з нас голова не боліла";
"Білися біло, щоб хустками твоїми нашій (ім'я дівчини) весільну голову
покрило". Після освячення в храмі, "маковійну квітку" підвішують до
сволока або до божниці. Вона висить протягом року як оберіг.Оскільки
Маковій вважається дівочим і дитячим святом, то юнь у цей день не
працює. Підлітки грають на луках у різноманітні ігри. Молодь натомість
збирається на гулі в лісі, щоб розвеселитися й поспівати спасівських
пісень. Хлопці в цей день жартівливо називають дівчат "макодзюбками" чи
"маковійками".Крім
квітів і виробів з маку на Маковія освячують воду, зокрема криниці.
Урочистий хід від храму до криниці влаштовують під співи і музику. Біля
криниці виставляють два столи: на одному хліб із сіллю та запалену
свічку, а на іншому — свічку, свячену воду й коливо (кутя). Ця обрядова
страва призначається добрим духам та предкам.З
особливим нетерпінням чекають Спаса пасічники. Всією громадою-братчиною
вшановують Спасителя за його турботу про бджілок. У кожній сім’ї настає
відповідальна робота, коли годиться зсукати з воску страсні свічки,
Великодневі, громничі, святвечірні, сирітські, вдовині,
хрещенносвятські, орданські та для роздачі бідним. Коли вмирає людина,
в її руках має горіти свічка. Страсна свічка оберігає від грому,
орданська — додає дитині розуму і сміливості. Свічка є символом
плідності, тому запалюється на весіллі. З особливим пієтетом
виготовляють свічку-трійцю — оберіг від злих сил та всіляких напастей.
Першу свічку роблять на честь Матері-Землі в ім’я Дажбога, другу —
всеправному Сонцю, його небу, Місяцю та зіркам, Третю — довкіллю
Єдиносущного Господа — усім на добро та пожиток.На
Спаса поминали померлих родичів. Це давня українська народна традиція —
відголосок прадавнього культу предків. За народною міфологією, це
третій виступ душ померлих на світ у весняно-літньому сезоні: вони
з’являються на Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса. Маковий
Спас, відповідно до Кола Сварожого, тотожний таким святам як Стрітення
(1-2 лютого), Ярилиця (1-2 травня), Діди (1-2 листопада). Як правило,
такі свята проводяться два дні, але 2 серпня етнографи не фіксують
свято, або воно малозначне для цього періоду. У ці дні Кола Сварожого
ушановують Предків, бо припадають вони на 40-й день від смерті
попереднього прояву Сонця. В даному випадку це був Ярило, човен якого
відправився у вічність 1 липня і досягнув сьомого неба 1 серпня.
Христосівську легенду про сімох братів Макабеїв і їхню мати Соломію
треба розуміти наступним чином: Соломія (Солома) — це стрижень, на
якому тримається сім енергетичних точок людини "маківок". Душа
померлого якраз і має на 40 день досягнути найвищої сьомої "маківки"
(Світовит Пашник).2-й Спас, Великий або ЯблучнийВін
припадає на 6 серпня опісля семи шестиденних тижнів від Різдва Купала.
Аналогічне свято Трійці відбувається 6 травня за постійним сонячним
календарем.За
В. Скуратівським, зібравши у кошик овочі, фрукти, мед, господарі йдуть
до храму. Після відправи волхв освячує принесені продукти і свічки.
Повернувшись з храму, господар із свічкою обходить пасіку, після чого
запрошує родину на обід або громада влаштовує братчину. Спочатку їдять
яблука з медом, а потім вживають інші страви. В
народі на цей час припадає свято врожаю. Закінчуючи жнива, люди
залишають на краю ниви жмут незжатого жита та пшениці, який називають
по-різному: «Борода Перуна», «дідова борода», «людська доля», просто
«борода», але найчастіше «Спасова борода».Пучечок
колосся підв’язують червоною стрічкою, прикрашають квітами, вершечки
надламують, щоб колосся нагадувало старечу бороду. Тією останньою
недожатою купиною пошановують щедру ниву, покійників та щедрого опікуна
врожаю, який, як кажуть, приїжджає з Вирію на козі, і саме тут, в
останньому снопові, якого так і називають — «цапом» або «козою»,
знаходить свій останній притулок його польовий дух.Зробивши
бороду, в її підніжжі кладуть окраєць хлібини та дрібку солі, а зерном,
вим’ятим з кількох колосочків, засівають клаптик землі, подзьобаний
кінчиком серпа. Коли розкидають зерно по ниві, приказують:
Сійся-родися, жито-пшениця, всяка пашниця, краща як торік.Взявши
з кожної копи по колосочку, жниці складають «Сніп-Рай», який зберігають
до Різдва. Крім снопа, жниці плетуть вінки, а найповажніший жнець має
за честь обв’язати найкращу з-поміж дівчат перевеслом з житніх колосків
та одягти їй вінок.Спасівчанськими
піснями вшановують бога Спаса та добру ниву, що подарувала щедрий
урожай. У небо лине молитва до сонця, подяка птахам, що не клювали
зерна, молитва до зоряного духу предків, що допомогли вчасно зібрати
врожай. А біля самого обійстя, заздалегідь винісши до воріт застелений
свіжою скатертиною стіл, уже чекають жниварів ті господарі, які раніше
повернулися з поля. Вклонившись до землі, вони дякують за працю та
запрошують до святково прибраної оселі, в якій усі допізна гостюють та
веселяться.15 серпня 1-ша Пречиста, Успіння Божої Матері-Землі.До
цього свята годиться закінчити найосновніші роботи, пов'язані зі
збиранням врожаю. На Першу Пречисту починають заготовляти калину. Ця
рослина правічно символізувала Україну. Важко було уявити оселю, де б
не зростав бодай один кущ калини. Шанують її не лише за смаковиті плоди
(з них виготовляють різноманітні наливки, варення, ягодами лікують
простудні захворювання), але й символічну роль у багатьох обрядах,
зокрема у весільних і поховальних. Проводжаючи людину в останній путь,
труну обвивають цвітом або кетягами. Гронами калини прикрашають
весільний коровай, ними оздоблюють вінець молодої (її присутність
підтверджує дівочу недоторканість). Відтак
у кожній родині, де були дівчата на виданні, намагаються наготувати
вдосталь калинових пучків. Всі знають: якщо під стріхою висять калинові
грона, можна приходити зі сватами до оселі. Тому, починаючи з
Пречистої, дівчата постійно ходять в похід по калину. Це колективне
дійство влаштовується в будь-який день протягом Першої та Другої
Пречистої.Прийшовши
на луг чи до лісу, дівчата знаходять перший кущ калини, співають та
водять хороводи навколо нього, проводять ігри. Потім сідають навколо
куща й усі разом полуднують. Опісля збирають калину. З першої зламаної
гілочки кожна дівчина бере по дві ягідки в рот, виголошуючи чарівні
слова про кохання та свого хлопця.На
півдорозі до дому, зробивши засідку, на них уже чатують хлопці. Як
тільки дівчачий гурт наближається, парубки зненацька накидаються,
намагаючись відібрати пучечки, і юнки, захищаючись, розмальовують їх
стиглими ягодами. Не залишаються в боргу й хлопці — вони також малюють
калиновим соком дівочі щоки.Кілька
гілочок вносять до хати, підвішують до образів, а решту прилаштовують
попід стріху. З цього часу починаються "заговори", "оглядини",
"заручини": "Старости на Пречисту — в хаті речисто", "Як прийде
Пречиста — стане дівка речиста", "Прийшла Пречиста — сватів несе
нечиста".16 серпня — 3-й Хлібний Спас.До
цього дня господиня випікала перший хліб з нового врожаю. З
хлібом-сіллю проводжала вона господаря в поле, де він засівав озимину.
В родині відбувалось освячення і споживання жертовного короваю з нового
зерна, подяка Дажбогу за щедрі дари. В
Україні була дуже сильно розвинута магія початку, тому й перші плоди
Землі потребували ритуального освячення, і перше засівання озимини
супроводжувалось освяченням зерна, щоб забезпечити достаток протягом
року. Крім
того, магія спочатку не суперечила часові дозрівання плодів, на відміну
від тої ситуації, яку спостерігаємо зараз. Якщо слідувати сучасному
церковному календарю і давнім приписам, які забороняли споживати яблука
до Яблучного Спаса, оскільки недозрілі плоди могли викликати розлади
травлення, то можна і не скуштувати ранніх яблук з свого саду взагалі:
до 19 серпня такий сорт як "білий налив” просто не лежить. Та й
освячення меду аж 14 серпня не є природнє, оскільки всі пасічники добре
знають, що забирати мед у бджіл після 1 серпня вже неприпустимо —
взимку бджолина сім’я може загинути. Галина
Лозко зазначує, що до нас дійшла традиція трьох Спасів, однак маємо
підстави вважати, що в давнину існували й інші Спаси, пов’язані з
поступовим дозріванням різних дарунків літа. У народі подекуди
побутують назви: Грибний, Ягідний, Горіховий Спас. Можна думати, що в
міру дозрівання того чи іншого плоду або овоча відбувались обряди
освячення перших дарів Богів. В Україні досі побутують своєрідні
замовляння перед першим вживанням "новинки”. Так на Чернігівщині
кажуть: "Нова новинка в роток, щоб не боліла ні спинка ні животок!”
Тобто, як бачимо, наші праукраїнські свята були тісно пов’язані з
явищами природи і за мету мали гармонійне життя громади і забезпечення
здоров’я і довголіття кожної її особи.
За сайтом svit.in.ua, та книгамиГалина Лозко «Коло Свароже»,Василь Скуратівський «Святвечір»,Валерій Войтович «Міфи та легенди давньої України».
Початок
серпня у наших далеких Предків називався Спасівкою. Свята Врожаю, які
побутували з давніх-давен в усіх хліборобських країнах, відзначалися
врочисто як прояв подяки Сонячному Богу за щедрі дари літа — плоди,
ягоди, овочі, злаки, мед тощо. Ритуали освячення плодів побутували
згодом і в античній Греції, і в Римі, і в Малій Азії, і в Єгипті. У
наших Прапредків обряди освячення плодів були відомі ще в часах
Трипільської доби (кінець VI — початок ІІІ тисячоліття до н.ч.). 
