* 21
березня – Великдень
Дажбожий (Дажбог-Сонце
перемагає
темряву Зими-ночі) Переважна більшість населення України на
даний момент вважає себе християнами і, відповідно, навесні святкує
найвизначніше своє свято – Воскресіння Ісуса або, як іще його називають –
Великдень.Вічносвіжа Дана!
Вода і Діва –
Жінка Сонця-Вогню!
Оживи своєю всетворчою силою
Все видиме і невидиме,
Все добре, духовне, світле!
З Книги Велеса
Але давні знання стають доступніші й тепер все більше українців
взнають, що насправді тисячі й тисячі років тому Великоднем називали
зовсім інше свято, назва якого, як і багато інших українських назв була
запозичена християнськими місіонерами. Що ж то за Великдень відзначали
наші предки?
Відповідь на це питання допомогла дати засновниця і ректор
Української Духовної Академії Рідновірів, кандидат філософських наук,
професор Київського національного університету культури і мистецтв Галина
Сергіївна Лозко:
– Релігійне свято — це не просто будь-який довільно встановлений
день, як приміром, День Миру, чи День Знань. Наші Предки пов'язували
свої свята з рухом Небесних Світил, які є втіленням Богів. Чотири
найголовніших свята року — Кола Сварожого збігалися з сонячними фазами:
зимовим та літнім сонцестоянням, весняним та осіннім рівноденням.
Україна — велика держава, вона має свої географічні та астрономічні
параметри. Тому в Києві, наприклад, рівнодення настає раніше, ніж це
прийнято за Всесвітнім часом. Рівнодення означає, що довгота дня, який
почав зростати від свята Різдва, збільшуючись щодня на кілька хвилин,
нарешті зрівнялася з довготою ночі (по 12 годин). Наступний день
становить уже 12 годин 1 хвилину, а ніч зменшується — 11 годин 59
хвилин. В народі про це кажуть, що "День поборов Ніч”. У першу ж неділю
після цієї перемоги в давні часи і святкували Великдень. Тоді це свято
не було пов'язане з повною фазою Місяця, як це стало після впроваждження
християнства. Вірогідно, християнське святкування паски після повні
було прийняте за єврейським зразком і традицією юдейського пейсаха. Воно
не має нічого спільного з нашою традицією.
– А як стосовно інших атрибутів християнського Великодня?
– На Великдень, як одвічний народ-хлібороб, українці випікають
ритуальні хлібини, короваї, солодкі пишні баби, колачі. Цей священний
хліб має бути якомога вищим — це символ родючості, плідної сили.
Великодні писанки та крашанки виконують магію воскресіння душ наших
Пращурів. Саме з таким розумінням цих святощів довго боролися
християнські попи, але так і не змігши їх викорінити, змушені були
дозволити їх, включивши до своїх церковних ритуалів та надавши їм зовсім
іншого ідеологічного значення - "воскресіння Ісуса Христоса”.
Рано чи пізно древні знання дійдуть кожного, потрібен лиш час, але
це станеться неминуче й обов’язково мирним, природнім шляхом. Єдине, в
чому хочеться застерегти – Великодні писанки і крашанки як символ
сотворення Всесвіту, Відродження Життя на Землі — одвічні святощі нашого
народу і Рідної Предківської Віри і відноситися до них потрібно
обережно, з повагою та розумінням їх смислу. Тому неприпустимо,
наприклад, розписувати і дарувати видуте, порожнє яйце — це символ
безпліддя...
– По Воскресінню Ісуса закінчується Великий піст і можна вживати
м’ясо, рибу, яйця, алкоголь... А чим починається український Великдень?
– У давнину святкування Великодня було всенічною службою, як і всі сонячні
свята. Люди чекали появи сонця, щоб відчути чарівність його "гри” ,
бо не даремно кажуть, "На Великдень Сонце грає”. Волхви восхваляли
світило, в якому бачили Лик Дажбожий. Великдень святкували як весілля
Неба і Землі, Дива і Лади. Про це знаходимо і в Книзі Велеса:
Се повінчаємо Небо Сварога і Землю.
І справимо Весілля їм, де чоловік є Сварог, а навпроти Нього - Жона
Його.
І се свято мали робити, як для мужа і жони, бо ми - діти їхні.
І тако бажали їм здоровими і щасливими бути
І мати дітей багато, і собою хвалитися,
І дивитися до Вод, щоб були велеплодні.
Всі ритуальні страви цього тижня виконують магічну роль, тому
вживати їх слід саме в той космічний час, коли воскресає Дажбог — тільки
тоді Небесна Брама відкрита для душі українців-русичів. Пам'ятаймо, що
яйце — символ воскресіння Дажбога і Дажбожих онуків, тобто всіх нас,
українців-русичів.
Небесним вогнем освячується вода, якою Волхви кроплять священне
причастя, великодні короваї, крашанки, писанки.
Взято з http://www.aratta-ukraine.com
Великдень Дажбожий (Дажбог-Сонце перемагає темряву
Зими-ночі). Великдень Дажбожий: "Це повінчаємо Сварога і Землю і
справимо весілля їм, як для мужа і жони, бо ми - діти їхні" (Велесова
Книга). Світло вже перемогло Темряву. Сонце на Великдень грає, тому
молодь намагається до схід Сонця залізти якомога вище, аби побачити
його гру. В цей день слід дзвонити в маленькі дзвіночки, скликаючи всіх
добрих Духів Роду. Молодь катається на гойдалках, які в давнину
підвішували до дерев, такі гойдалки називалися "релі". Даруємо писанки
(ні в якому разі не порожні "видутки", куплені на базарі, а повні й
виписані власноруч) і крашанки, пригощаємо великодніми "бабками" і
"куличами", славимо Дажбога. Великоднє цілування - давній язичницький
обряд, покликаний створювати лад і хороші дружні відносини між людьми.
Це сонячне свято відмічається у першу неділю після весняного
рівнодення, незалежно від фази місяця. За Галиною Лозко
|
|
Пагорб землі з засіяними зернинами
вівсу на Великдень маніфестував собою Хаос. Проростаючи з Хаосу, зернини
впорядковують його своїми паростками, встановлюючи таким чином порядок.
Так
відтворювався акт творення і космічний закон — "rtа-” або Лад.
Паростки зернин вівса — маніфестація принципу триплетного розвитку
Всесвіту. Ріст паростків (розтроєння триплетів) означає породження
Вакуумом (а-rtа) речовинного світу, і, одночасно, взаємоперехід рівнів:
із Не-Буття народжується Буття (з а-матерії народжується матерія).
Яйця на зеленому пагорбі — це імітація "зернин душ” померлих
предків, які відійшли у Вічність, у Безодню — Вирій.
Вшанування душ — це вшанування "зернин світового духу”, які вічні і
належать Вічності. Душі предків — обов’язкова передумова акту нового
процесу Творення.
Таким рослинним символізмом наші пращури-хлібороби встановлювали
ізоморфізми між макро- і мікрокосмосом, Гармонію між Світами.
(з книги Л.П.Саннікової
)
|
| |
|
